Мило фарбують не всім підряд. У холодному способі готова маса має pH близько 9–10, і барвник мусить витримати лужне середовище, не втративши колір. У розплавленій мильній основі середовище м'якше, тому там працює ширший набір — але з'являється інша проблема: міграція кольору між шарами. Нижче — чотири групи барвників, їхні сильні й слабкі сторони та дозування, з якого варто починати.
Чотири типи барвників для мила
1. Мінеральні пігменти: оксиди та ультрамарини
Найнадійніший варіант. Це нерозчинні мінеральні порошки, які не змінюють колір у лужному середовищі, не вигорають на світлі й не мігрують між шарами. Саме з них роблять чіткі багатошарові бруски та свірли з різкою межею кольорів.
Мінус один: у прозорій мильній основі вони дають мутність, бо не розчиняються, а розподіляються в масі. Для білої основи й холодного способу це не має значення.
2. Косметичні пігменти
Пігменти з полімерним покриттям, розроблені саме для косметики. Вони стійкі до міграції та зміни кольору, дають насичений рівний відтінок і потребують меншого дозування, ніж міка. У нас це рідкі пігменти — зручні тим, що вже розведені й не потребують попереднього диспергування: червоний, жовтий, зелений, синій, фіолетовий, чорний.
Окремо стоїть діоксид титану — це не колір, а відбілювач. Його додають, щоб отримати чисто білу основу під пастельні відтінки або перекрити природний жовтуватий тон олій.
3. Міка та перламутри
Міка й перламутри дають колір разом із мерехтінням — це те, чим бруски виглядають дорого. Але тут важливий нюанс, про який рідко пишуть: міка буває двох принципово різних типів.
- Міка, забарвлена мінеральним пігментом — стабільна. Не вигорає, не мігрує, витримує лужне середовище.
- Міка, забарвлена розчинним барвником — нестабільна. У холодному способі може змінити відтінок або вицвісти за кілька тижнів.
Відрізнити їх можна за складом у документах постачальника: якщо в переліку є оксиди заліза, ультрамарини чи діоксид титану — це мінеральний варіант. Якщо вказано лише слюду й барвник із індексом — перевіряйте на невеликій партії.
У прозорій основі міка розкривається найкраще: Gold Basics, Aurora, Pink Crystal, Deep Green. З перламутрів найчастіше беруть золотий, срібний і перлинний.
Важливо: перламутри з нашого асортименту призначені лише для мила. Мило змивається водою, і саме для таких засобів перелік дозволених барвників ширший. У кремах, бальзамах, скрабах та іншій косметиці, яка залишається на шкірі, а також у декоративній косметиці їх використовувати не можна.
4. Водорозчинні барвники
Харчові барвники — найдешевший і найпростіший варіант для мильної основи: крапля в розплав, і колір готовий. Але саме вони найчастіше розчаровують, бо мають два недоліки.
Перший — міграція. У багатошаровому брусці барвник із яскравого шару поступово переходить у сусідній світлий, і через тиждень чітка межа розмивається. Другий — нестійкість у лужному середовищі, через що в холодному способі колір може змінитися до невпізнання або зникнути.
Висновок простий: для основи та одноколірних виробів харчові барвники цілком робочі. Для шарів, свірлів і холодного способу беріть пігменти або міку.
Порівняльна таблиця
| Тип барвника | Холодний спосіб | Мильна основа | Мігрує між шарами | Вигорає на світлі |
|---|---|---|---|---|
| Мінеральні пігменти (оксиди, ультрамарини) | Так | Так, але дає мутність у прозорій | Ні | Ні |
| Косметичні пігменти | Так | Так | Ні | Ні |
| Міка на мінеральній основі | Так | Так | Ні | Ні |
| Міка на основі барвника | Ризиковано | Так | Можливо | Можливо |
| Харчові та водорозчинні барвники | Ризиковано | Так | Так | Так |
| Натуральні (глини, пудри) | Так | Так | Ні | Частина — так |
Скільки додавати: у грамах і відсотках
Чайні ложки — ненадійна одиниця: та сама ложка міки й та сама ложка діоксиду титану важать по-різному, а різні помели одного барвника відрізняються між собою майже вдвічі. Тому дозування зручніше рахувати у відсотках від маси мильної маси — тієї, що у вас у мисці, разом з олією, водою та лугом.
| Барвник | % від маси мила | На 500 г | На 1 кг |
|---|---|---|---|
| Міка, перламутр | 0,5–1% | 2,5–5 г | 5–10 г |
| Оксиди й ультрамарини | 0,3–0,6% | 1,5–3 г | 3–6 г |
| Косметичний пігмент, сухий | 0,2–0,4% | 1–2 г | 2–4 г |
| Рідкий пігмент | 0,5–1,5% | 2,5–7,5 г | 5–15 г |
| Водорозчинний барвник | 0,05–0,1% | 0,25–0,5 г | 0,5–1 г |
| Діоксид титану | 0,5–1% | 2,5–5 г | 5–10 г |
| Глина | 1–2% | 5–10 г | 10–20 г |
Це стартові значення. Оксиди й ультрамарини фарбують сильніше за міку, тому з ними завжди починайте з нижньої межі. Насичені відтінки — чорний, темно-синій — дають повний колір і на половині дозування.
Для мильної основи потрібно менше: 0,2–0,5%, тобто 1–2,5 г на 500 г основи. Біла основа вже містить діоксид титану, тому будь-який колір на ній виходить пастельним — насичені відтінки роблять на прозорій.
Рідкі пігменти й барвники додають краплями, оцінюючи колір по ходу. Пам'ятайте: розплав завжди виглядає темнішим, ніж застиглий брусок, а холодний спосіб під час гель-фази тимчасово темніє й потім світлішає.
Як правильно розводити
Сухий порошок, кинутий у мильну масу «як є», дає крупинки й нерівний колір. Правильно — розвести його заздалегідь.
- Для холодного способу: барвник і легку олію в співвідношенні 1:3 за вагою — наприклад, 2 г барвника на 6 г олії. Розтерти до однорідності й лише тоді вводити в масу.
- Для мильної основи: міка й ізопропиловий спирт у співвідношенні 1:1 за вагою, розмішати до гладкості, ввести в розплав.
- Для запасу наперед: пігмент і гліцерин у співвідношенні 1:2 за вагою дають готовий рідкий барвник, який зберігається місяцями.
- Рідкі пігменти й харчові барвники розводити не потрібно — вони вже в рідкій формі.
Зручно тримати барвники заздалегідь розведеними в маленьких баночках: це економить час і дає передбачуваний результат від партії до партії.
Чим фарбувати мило не можна
- Барвниками для свічок. Вони розраховані на віск і не призначені для контакту зі шкірою.
- Акрилом, гуашшю, восковими олівцями. Це не косметична сировина.
- Соком буряка, ягід, овочів. У лужному середовищі рослинні пігменти руйнуються: буряк дає не рожевий, а жовто-коричневий відтінок.
- Барвниками без зазначеного CI-номера. Якщо постачальник не може назвати індекс барвника, ви не знаєте, що саме додаєте в косметику.
Що каже законодавство
З 3 серпня 2024 року в Україні діє Технічний регламент на косметичну продукцію, затверджений постановою Кабінету Міністрів №65 від 20 січня 2021 року. Перехідний період завершився 3 серпня 2026 року, тож вимоги застосовуються повністю. Регламент побудований за зразком європейського Регламенту 1223/2009 і містить перелік дозволених барвників.
На практиці для миловара це означає три речі:
- Барвник у косметичному засобі має бути з переліку дозволених і ідентифікуватися за номером Colour Index (CI) — саме цей номер виносять у склад на етикетці.
- Частина барвників дозволена тільки для змиваних засобів. Мило — саме такий випадок, тому для нього перелік ширший, ніж для крему чи бальзаму для губ.
- Окремо регулюється використання біля очей і на губах: загального дозволу для цього недостатньо, потрібен окремий допуск.
Саме тому флуоресцентні (неонові) пігменти та перламутри з нашого асортименту призначені тільки для мила. Мило змивається водою, і для змиваних засобів перелік дозволених барвників ширший. Використовувати їх у кремі, бальзамі для губ, скрабі чи декоративній косметиці не можна — це засоби, які залишаються на шкірі, і вимоги до барвників там суворіші.
Діоксид титану (CI 77891) у косметиці дозволений. Обмеження стосуються засобів, які можна вдихнути — спреїв і розсипчастих пудр; у милі та мильній основі його використовують без застережень. Під час роботи з сухим порошком варто просто не піднімати пил і не працювати над ним без потреби.
Типові помилки
| Що сталося | Чому | Що робити |
|---|---|---|
| Крупинки кольору в бруску | Сухий порошок додали напряму | Розводити в олії або спирті перед введенням |
| Межа між шарами розмилася | Використано водорозчинний барвник | Для шарів брати пігменти або міку на мінеральній основі |
| Колір зник за кілька тижнів | Барвник нестійкий до лугу або до світла | Мінеральні пігменти; зберігати мило без прямого сонця |
| Замість рожевого вийшов коричневий | Рослинний сік у холодному способі | Глина або мінеральний пігмент |
| Прозора основа стала каламутною | Додано нерозчинний пігмент | Для прозорої основи — міка або рідкий барвник |
| Колір світлішає під час застигання | Нормальна поведінка | Оцінювати відтінок за застиглим зразком, а не за розплавом |
Якщо хочеться обійтися без синтетики — почитайте окремий розбір натуральних барвників для мила: там таблиця з кольорами, дозуваннями та стійкістю кожного.
Питання та відповіді
Чи можна фарбувати мило харчовими барвниками для випічки?
У мильній основі — можна, але тільки для одноколірних виробів: у багатошаровому брусці такий барвник перейде з одного шару в інший. У холодному способі результат непередбачуваний через лужне середовище.
Чому мило вигоріло на світлі?
Барвник виявився нестійким до ультрафіолету — це типово для водорозчинних барвників і частини натуральних. Мінеральні пігменти, оксиди й ультрамарини не вигорають.
Скільки пігменту потрібно на 500 г мильної маси?
Міки або перламутру — 2,5–5 г, косметичного пігменту — 1–2 г, оксидів чи ультрамаринів — 1,5–3 г. Барвник попередньо розтирають в олії. Далі коригуйте: додати колір завжди простіше, ніж прибрати.
Чим відрізняється міка від перламутру?
Обидва дають мерехтіння, але перламутри зазвичай мають виразніший металевий блиск, а міка — ширшу палітру відтінків. У холодному способі поводяться однаково. Важлива різниця в іншому: наші перламутри призначені тільки для мила, а не для косметики, що залишається на шкірі.
Чи можна додати перламутр або неоновий пігмент у крем?
Ні. Перламутри та флуоресцентні пігменти з нашого асортименту призначені лише для мила — засобу, який змивається водою. Для крему, бальзаму, скрабу та декоративної косметики потрібні барвники з відповідним допуском.
Навіщо потрібен діоксид титану, якщо він не дає кольору?
Він робить масу білою. Без нього пастельні відтінки лягають на природний жовтуватий тон олій і виглядають брудними.